[ad_1]
Це село у Пологівському районі, яке розташоване на перетині трьох областей — Запорізької, Донецької та Дніпропетровської. Ворог гатить по ньому авіаційними бомбами і касетними боєприпасами. На початку повномасштабного вторгнення звідси почали масово виїжджати люди. Був період, коли в селі залишалось близько 50 осіб. Зараз люди почали потрошку повертатись додому і нині в населеному пункті жтве приблизно 300 мешканців.
Про що розповідають люди з прифронтового села — далі в матеріалі 061.
Голова одного з фермерських господарств Олександр Каліберда не виїжджав з рідного села, як сам він каже, «ні на годину».
До повномасштабної війни він разом із сином обробляли 1100 га землі, а зараз — 300 га. Чоловік розповідає, що після ворожих обстрілів на поля без саперів не виходять. За цей час він вже навчився розрізняти снаряди.
«Чи багатий «врожай» таких боєприпасів вже зібрали?», — питаю.
«Зараз покажу. Чималий. І від «Урагану», і від «Смерча». Касетних боєприпасів гори лежать. Нас вже навчили як діяти коли бачимо. Головне: не чіпати руками, поки сапери не приїдуть», — говорить.
Він каже, що минулого року, приблизно в цей же період, було дуже важко.
«Гатили сильно по селу. Живого місця не було. У мене у дворі було три прильота», — розповідає.
Але попри це навіть думки не було про те, щоб не сіяти.
«Треба ж їсти щось. Наші хлопці не з лякливих», — додає.
З 2 березня 2022 року в селі немає світла, вода — лише із свердловини. Її качають за допомогою генератора. Іншої води тут немає. Люди отримують гуманітарну допомогу, вирощують врожаї та тримають невелики господарства. В лікарню та магазин їздять в Покровське, що у Дніпропетровській області.
«І тут проблеми, бо у нас є лише ґрунтова дорога і після дощу, то справжній жах. Вже дуже багато років нам зробити ніхто не може 1 км 200 м дороги. Асфальт закінчується і закінчується цивілізація», — каже.
Поки спілкуємось, чоловік каже, що в Воронежі живе його рідний брат. Востаннє приїжджав сюди в 2015 році, на похорон батька. Зараз брати зв’язок не підтримують.
«Як перші прильоти почалися, то менший брат йому телефонував і питав: «що ж ви робите?», а він сказав: «то не ми». Хотів би в очі подивитися йому. Образи немає і розуміння немає. Ну як вони могли таке допустити», — говорить пан Олександр.
Раніше в селі було багато дітей, тут є велика школа. Сама будівля ще є, але побита та посічена. А от дітей в селі майже не залишилось. Фермер каже, що поки літо було, родини з дітьми були, а зараз вже знову їдуть, бо дітям треба навчатись, хоча б в режимі онлайн.
[ad_2]
Источник: 061.ua
Деньги из воздуха или ловушка для наивных? Обещания легкой наживы и быстрых выигрышей — один…
В последние годы спрос на услуги капперов значительно возрос. Люди, стремящиеся повысить свои шансы на…
Сьогодні важко уявити життя без улюблених фільмів Нетфлікса, захопливих серіалів від Нетфлікса, найкращих комедій чи…
Вейпінг стає дедалі популярнішим серед людей, які шукають альтернативу традиційним сигаретам. Рідини для вейпа та…
В современном мире, где каждый из нас стремится оптимизировать свое время и сделать домашние дела…
Пластиковые окна давно завоевали популярность благодаря своей долговечности, энергоэффективности и простоте в уходе. Однако даже…